Все, що потрібно знати про інфекційний мононуклеоз: передача, симптоми та лікування

Інфекційний мононуклеоз, який часто називають «мононуклеозом» або «хворобою поцілунків», — це вірусне захворювання, що викликається переважно вірусом Епштейна-Барр (EBV). Воно особливо поширене серед підлітків та молодих людей. Хоча симптоми можуть бути інтенсивними та тривалими, мононуклеоз, як правило, не є важким захворюванням. Поінформованість про ознаки, діагностику та варіанти лікування є ключовим фактором для належного лікування.

Вірус Епштейна-Барр, що належить до родини герпесвірусів, є основною причиною моно та одним з найбільш поширених вірусів у світі. Приблизно 95% дорослих будуть інфіковані EBV у певний момент свого життя. Вірус поширюється в основному через прямий контакт зі слиною, звідси й назва «хвороба поцілунків». Після потрапляння в горло, EBV починає реплікацію, і вражає В-лімфоцити в лімфоїдних тканинах, а потім поширюється по лімфатичній системі. У відповідь організм виробляє антитіла для боротьби з вірусом.

EBV також може передаватися через спільне використання особистих речей, таких як склянки, столові прибори та зубні щітки. Іноді він може поширюватися через дихальні виділення, переливання крові або інші рідини організму.

Мононуклеоз зазвичай проявляється тріадою класичних симптомів: лихоманкою, фарингітом (біль у горлі) та лімфаденопатією (набряклі лімфовузли). Інкубаційний період, або час між зараженням вірусом і розвитком симптомів, зазвичай триває 4-6 тижнів. Симптоми різняться за інтенсивністю та можуть включати:

• лихоманку. Головний ранній симптом, температура часто коливається між 38°C і 40°C, і може тривати від кількох днів до двох тижнів;
• біль у горлі. Часто супроводжується збільшеними мигдалинами з білим нальотом;
• сильна втома. Глибока і стійка втома є однією з відмінних рис інфекційного мононуклеозу, і триває тижнями або місяцями після зникнення інших симптомів;
• збільшені лімфовузли. Набряк і болючість лімфовузлів, особливо на шиї та в пахвах;
• збільшена селезінка (спленомегалія). Близько 50% випадків супроводжуються збільшеною селезінкою, що підвищує ризик її розриву — рідкісного, але серйозного ускладнення;
• збільшення печінки (гепатомегалія). Приблизно 10% пацієнтів можуть мати збільшену печінку, що іноді супроводжується легкими симптомами дисфункції печінки.

Інші симптоми іноді включають головний та м’язовий біль, шкірні висипання. У важких випадках можуть виникати ускладнення, такі як гемолітична анемія, низька кількість тромбоцитів (тромбоцитопенія) або розрив селезінки.

Діагностика інфекційного мононуклеозу зазвичай базується на клінічній оцінці, історії пацієнта та лабораторних тестах. Тест Monospot, також відомий як тест на гетерофільні антитіла, є поширеним аналізом крові, що виявляє їх. Однак цей тест може бути неефективним у виявленні вірусу на ранніх стадіях або у дітей.

Для більш специфічного підтвердження інфекції EBV проводяться тести на антитіла EBV, особливо антитіла IgM. Загальний аналіз крові (CBC) допоможе виявити лімфоцитоз (підвищену кількість лімфоцитів) та атипові лімфоцити, характерні для моно.

Не існує специфічного противірусного лікування для інфекційного мононуклеозу. Замість цього воно зосереджено на полегшенні симптомів та наданні підтримуючої терапії. Основні заходи включають:

• відпочинок та обмеження активності. Достатній відпочинок є ключовим, особливо в перші тижні хвороби. Через тривалу втому рекомендується уникати важких навантажень, поки пацієнт не відчує повного одужання;
• гідратація. Підтримка належного рівня рідини в організмі є важливою, особливо при наявності лихоманки;
• лікування болю та лихоманки. Такі ліки, як ацетамінофен або ібупрофен, полегшують біль та знижують температуру. Аспірину слід уникати, особливо дітям, через ризик розвитку синдрому Рейє, рідкісного, але серйозного захворювання;
• полоскання горла. Використання сольового полоскання полегшує дискомфорт у горлі;
• уникнення контактних видів спорту. Через ризик розриву селезінки рекомендується уникати контактних видів спорту та інтенсивних фізичних навантажень протягом щонайменше 8 тижнів або до нормалізації розміру органу.

У важких випадках, коли виникають ускладнення або якщо симптоми не зникають, може знадобитися медичне втручання та призначення кортикостероїдів для лікування запалення.

Хоча симптоми мононуклеозу неприємні, більшість людей одужують протягом кількох тижнів або місяців. Втома часто є останнім симптомом, що зникає, але загальний прогноз позитивний, і більшість людей не мають довготривалих проблем. Після гострої інфекції EBV залишається в організмі в неактивному стані, і може знову почати діяти за певних умов, хоча такі реактивації зазвичай рідкісні та безсимптомні.

Запобігання інфекції EBV є складним завданням через широку поширеність вірусу і велику кількість безсимптомних носіїв. Дотримання правил гігієни та уникнення тісного контакту зі слиною інфікованих осіб знижуть ризик передачі. На цей час вакцини проти EBV не існує, але дослідження щодо її розробки тривають.

Інфекційний мононуклеоз — це поширена вірусна інфекція, яка зазвичай протікає в легкій формі та самообмежується. Хоча специфічного противірусного лікування не існує, для одужання життєво важливими є підтримуюча терапія та відпочинок. При загалом сприятливому прогнозі та рідкісних ускладненнях більшість пацієнтів повністю одужують. Усвідомлення симптомів і своєчасне звернення до лікаря є важливими для правильної діагностики, лікування та подолання хвороби.